І до цього дня Мойсей Диканський є однією з найзагадковіших постатей харківської архітектури.

Його авторству приписують у нашому улюбленому місті понад десять особняків. При цьому немає жодного документа, що підтверджує це.

Однак достеменно можна сказати, що Мойсей Гершович Диканський був геніальним теоретиком архітектури.

Його роботи, які неодноразово перевидавалися, вважаються одними з перших наукових праць у Російській імперії, де аналізувалися різні варіанти стимулювання державою приватної ініціативи розв’язання міських проблем, розвитку та благоустрою міста.

У січні 1907 р. він уперше виступив у Петербурзькому Товаристві архітекторів-художників з доповіддю «Житлова потреба», яку потім було опубліковано в журналі «Зодчий».

У 1908 році Диканський написав книгу «Квартирне питання та соціальні досліди його вирішення». Проблеми, порушені в ній автором, були настільки актуальними та злободенними, що книга була перевидана. Починав її Диканський із таких слів:

Навряд чи треба доводити, що житлове питання є одним із найпекучіших питань сучасності та однією з найважливіших соціальних проблем «початку століття». Велика індустрія нашого часу, що створює величезні національні багатства, і для цього з економічною необхідністю різко поділяє суспільство на класи — тих, хто володіє всім та незаможних, які не мають майже нічого, природно, ставить останніх в неймовірно тяжкі умови існування. Настільки кричуща житлова убогість міських мас є лише однією з основних умов взагалі важкого існування «пасинків культури орання», яку колись П. Ж. Прудон з люттю громив такими словами: «Не існує ганебнішого факту для нашої уславленої культури, як повна безпритульність величезної маси населення великих міст. І це в найважливішому пункті нашого морального та сімейного існування! Ми в цьому відношенні стоїмо нижче дикунів: троглодит має свою печеру, австралієць – свій намет, індіанець – свою хатину, а сучасний пролетар фактично висить у повітрі».

На Міжнародній будівельно-мистецькій виставці, що проходила в 1908 році в Санкт-Петербурзі, саме за цю книгу Мойсей Диканський отримав від міністерства торгівлі та промисловості похвальний лист.

Не забував видатний теоретик архітектури початку ХХ століття та наше з вами улюблене місто.

Невдоволений проєктом обов’язкових постанов щодо будівельної частини для мешканців Харкова, Диканський виступив на загальних зборах членів харківського відділення російського технічного товариства з великою доповіддю: «Проєкт обов’язкових постанов та забудова м. Харкова». Чимало питань, порушених Диканським, є актуальними для нашого міста і донині.

У харківській газеті «Ранок» за 21.05.1913 р. читаємо:

Вчора, під проводом В. І. Руміна, відбулися загальні збори членів харківського відділення російського технічного товариства.

Інж. М. Г. Диканський зробив велику цікаву доповідь на актуальну тему:

«Проєкт обов’язкових постанов та забудова м.Харкова». Основне положення доповіді полягає в тому, що зараз існує нагальна та невідкладна необхідність перепланувати місто Харків та створити у ньому особливі райони заселення. Проєкт обов’язкових постанов щодо будівельної частини для мешканців Харкова, розроблений міською управою, це найважливіше питання обходить мовчанням: у ньому не передбачено норм інтенсивності як окремих земельних ділянок, так і загальної міської площі залежно від висоти будівель, у ньому немає керівного плану, немає широкої перспективи щодо планування майбутньої забудови міської території. Навівши цілу низку прикладів забудови закордонних міст, доповідач зазначає, що відведена частина території під перший центральний район з найвищими будинками коливається в різних містах від 1/5 до 1/10 і менше загальної території, яку займає місто.

Якщо конкретно висловити таке співвідношення на прикладі Харкова, то центральний район з найвищими будинками межував би з півночі Басейною вулицею, з півдня – Воскресенською, зі сходу – Кінною площею та із заходу – Олександрівською вулицею. Із встановленням нового типу житлових районів має бути скасовано 28-й параграф обов’язкових постанов, що встановлює найменшу ширину вулиць у 10 сажнів. Далі доповідач торкнувся питання щодо того, наскільки запровадження відомих обмежень висоти будівель впливатиме на матеріальні інтереси власників землі: таке обмеження значно зменшить зростання земельних цін у тих районах, де воно буде запроваджено. Потім доповідач вважає, що постанови запроваджують цілу низку заборон і незручностей, що обмежують приватних власників у праві користування їх власністю, оскільки це порушує інтереси громадські. На закінчення доповідач каже: «Кожне удосконалення створюється насамперед силою громадської думки. Все те, що вже досягнуто у Харкові щодо благоустрою, як трамвай, каналізація та ін., створилося після того, як ці питання зросли та дозріли у свідомості населення. Так само і про майбутню долю Харкова ― найважливіше питання про його оздоровлення та його красу (а гарні міста, це водночас багаті міста) залежить значною мірою від тієї ж сили громадської думки. Настав момент, коли необхідно підняти інтерес до цього питання, пропагувати його в суспільствах, зборах, пресі. Від цього залежить, яким буде Харків у не настільки віддаленому майбутньому: чи буде він безладною масою нагромаджених казармових будівель з тісними нездоровими дворами, чи він представлятиме мальовничий міський пейзаж із правильно збудованими вулицями, гігієнічними будинками та гарними околицями; чи будуть у м. Харкові, розкиданому на площі в 10 мільйонів квадратних сажнів, хоча б незначний куточок, де можна було б дихати чистим повітрям і близькістю полів, де, за словами поета, «замість чорних громад чотирикутних коробок стоять веселі будиночки, сади та позолочені сонячними променями дерева». Доповідь супроводжувалась демонструванням діапозитивів. Доповідачеві висловлено подяку».

А вже 28 травня 1913 року повний текст вищезгаданої доповіді Мойсея Диканського «Майбутнє Харкова щодо проєкту обов’язкових постанов щодо будівельної частини» було розміщено в газеті «Ранок», де всі мешканці нашого міста могли з ним ознайомитися.

На основі цієї роботи надалі Диканським були написані доповіді про благоустрій та планування міст, а також у 1915 році вийшла книга «Побудова міст, їх план та краса».

Минули роки. Ім’я та роботи видатного урбаніста в нашому місті забуті та невідомі. Питання ж, порушене ним у доповіді 1913 року: «Яким буде Харків у не такому віддаленому майбутньому: чи буде він безладною масою нагромаджених казармових будівель з тісними нездоровими дворами, чи представлятиме він мальовничий міський пейзаж з правильно збудованими вулицями, гігієнічними будинками та гарними околицями?» й досі залишається дуже актуальним.

На жаль, поки що відповіді на нього немає.